elisapeyron: (Дневник)
З одного боку я майже звикла до того, що в нас трохи нетипова родина, а з іншого, будь-яка родина нетипова по своєму.

Короче, перша пташка вилетів з гніздечка. Це дуже дивне відчуття, яке як годиться викликає певну екзистенціальну кризу. Знову ж таки, коли більшість твоїх ровесників планують немовлят, в кращому випадку, а в гіршому самостверджуються тим, що в них же ж є ціла справжня робота в офісє і пофіг, що вони все ще живуть з батьками, але вони дорослі не те що ти, ти відчуваєш себе ледь не пенсіонером. Дитина виросла, поїхала від тебе жити в іншу країну і т-т-т ніби навіть справляється. А з іншого боку, у тебе на руках малеча на грудному вигодовуванні і ти ще досі не вирішила ким станеш коли виростеш =)

А ще в мене ніби новий етап подружнього життя. Перші 10 років подружжя це як дитинство. Цього ледь вистачає щоб познайомитися з партнером. Мені здається, що тільки от зараз, ми починаємо ставати коханцями. При чому це доволі хвилюючий процес. Ніхто не готував мене до цього. Всі книжки, фільми та лафсторі закінчуються весіллям. Більшість моїх знайомих, мої власні батьки та всі кого я знаю, розлучалися набагато раніше ніж наближалися до цього етапу стосунків. Мені нема з ким про це поговорити. А навіть якщо я знаходжу людей, що формально у шлюбі 20-30-40 років я швидко переконуюсь, що ми говоримо про якісь інші стосунки.

У мене великий рівень самоцензури коли я наближаюся до розмов на такі теми. Внутрішній неспокій і заборона говорити про 17 річного сина, що поїхав від нас жити у Київ. Про новий етап стосунків з чоловіком, де все ще є закоханість і созалежність, але вже немає страху перед самотністю. Якось мені казали, що по справжньому дорослою людина стає коли ховає своїх батьків. Можливо я зарано подорослішала, тому почуваюся трохи дивно у компанії ровесників. Їх проблеми здаються мені дещо інфантильними. Поки їх хвилює вибір правильних підгузок, я думаю про онуків. Але на відміну від 50-60 френдес, я людина іншого покоління. Я виросла в інформаційну епоху, сформувалася як особистість в часи, коли вже не було залізної завіси. Я не була піонеркою і ніколи не боялася казати те що думаю. СССР не робив з моїми мізками всього того, що зробив з ними і я це відчуваю.

Тобто існує такий ментальний злом в якому я вирішую проблеми які зазвичай вирішують люди у 50-60 років, з іншого я набагато молодша і фізично і когнітивно. Тому я відчуваю себе ніби поза звичної системи буття. І це дивне відчуття.
elisapeyron: (Дневник)
Баян наверное, но хочу себе на память оставить.
Интересный тест с вопросами типа проблемы вагонетки.



Сначала прошла сама, потом Вовка старший и дети. Результаты показались мне весьма неожиданными.

Я- 4,2 балла из 7 возможных.
Вовка-старший - 1,9
Вовка-младший - 4,7
Ярка - 2,6

Теперь буду много думать.
elisapeyron: (Дневник)
В половинку никто не выиграл =(
Подробности будут потом в лясах шоу, но для игроков говорю сейчас, чтоб не было интриг. Просто слишком мало было участников. Я была уверенна что сыграет минимум 50 человек, но надеялась на 100. Тогда действительно приз пришлось бы разыгрывать среди нескольких победителей. Но сыграло 20 человек и половинка от среднего оказалась 12. Есть, правда, два человека, которые поставили на 13 и я теперь думаю над каким-нибудь поощрительным призом, чтоб не так обидно было.
А 50 евро пристрою на благотворительность, так что моралисты могут расслабиться (были у меня такие в комментах). Жаль, конечно, что я не смогла заинтересовать даже своих друзей из ленты. Делаю вывод, что если 50 еврами не заинтересовала, то рассказами про математику тем более не заинтересую. Ну и ладно. Кому надо сам почитает, а кому нет, то и деньгами не загонишь учиться, ведь так? =)

Бег-2

Nov. 26th, 2016 12:12 am
elisapeyron: (Дневник)
***
Итак, к истокам. Трудно определить, когда именно возникло это понимание несоответствия среды обитания с внутренним самоощущением. Но это чувство зрело и взрослело, пока не стало РЕАЛЬНОСТЬЮ, пожалуй, единственной осознанной до конца.
Все это на самом деле весьма прозаические истины для посвященных, но для меня — только первые шаги перед началом БЕГА.
Прозаический вопрос — ЗАЧЕМ????
Не находящий ответа ни в снах ни в период бодрствования, давящий вопрос который подкрадывается тихой мягкой поступью лишь только на землю упадут сумерки. Подкрадывается, в момент, когда меньше всего ждешь его, незаметно проникает через легкие, словно отравляющий все естество яд и душит, пока утомление не одержит очередную победу, и ты не забудешься в отрывистом сне, где, иногда он найдет тебя…
Это «зачем?» не способ пожалеть себя, это «зачем?» — средство пробудить огрубевшего от неупотребляемости внутреннего скептика ищущего Истину. Он рожден был вместе со мной, но его больной вопль заглушался сиюминутными проблемами взрослеющей плоти или не меньшей занятостью стареющей извилины.
Однажды стало понятным, что ЭТО происходит со всеми.
А потом оказалось, что Я не могу от этого избавиться. Мне нужны ответы, и поздно поворачивать назад.
В моем мире была религия, точнее множество религий. Популярных и преданных забвению. «Отвечающих» на вечные вопросы и указывающие на сиюминутные выгоды. Это были религии имеющие Бога и имеющие Законы (эволюции, атеизма, расизма, патриотизма — да мало ли чего было намешано в них!). Но для меня там не нашлось места. Воскресший скептик не принимал пилюли веры, он отвергал их и так и оставался голодным, и потому, злым. Он сделал, однажды, из меня отшельника, а потом прорек на БЕГ.
А я и не утверждаю, что это легкая история!
Чтобы дойти до конца и не потерять «здоровый» рассудок нужно либо безграничное терпение, либо.… Либо, просто нужно быть жвачным, бездумным и уже почти мертвым существом.
Если еще не поздно и червь сомнения не грызет вашу душу, не разрушает хрупкое равновесие вашего существа, остановитесь.
А если он уже с вами я все равно не смогу помочь вам, я только могу рассказать про БЕГ, а это слабое утешение.

***

Заброшенное одноэтажное здание, где по углам еще бродят тени прошлого — мой дом. Старый деревянный дом посреди дремучего лиственного леса. Здесь проходило мое, в прямом смысле, босоногое детство. Здесь был большой двор и просторная МОЯ комната, в полуоткрытые окна которой заглядывало утром едва проснувшееся солнце, а вечером влетал прохладный ветер и ласкал грязные шторы.
Read more... )
elisapeyron: (Дневник)
Внезапно выпивая с мужем осознала что в 20 лет писала роман. Роман, йопт,бля! Но осталась непонятой и высмеяной. Перечитала. При всей сложности написания 90% правда из пансковской жизни Киева 2000-х. Че добру пропадать? Муж сказал сохрани. Сохраняю...

Бег 2004

Read more... )
elisapeyron: (Дневник)
Почитала френдесу в якої дорослий син в універі попався на курінні трави. Ну і в коментах в неї така вакханалія почалася, що любо дорого.
Наркотики це так жахливо! Ах! Трава! О БОЖЕ! Куди котиться світ.

Я не те щоб великий планокур, але якщо друзі діляться косяком, не відмовляюся. Ніколи не бачила в цьому проблему. Звичайні сигарети куди шкідливіші. Я вже про алкоголь помовчу. Звідки стільки шуму? При чому ладно в якихось би святош, так ні, від людей що "каждую пятніцу я в гавно! но каждий понєдєльнік я огурцом!".

Сподіваюсь доживу до легалізації. До легалізації гей шлюбів вже ніби не довго. Може і траву нарешті дозволять курити не ховаючись. А то тупо ж. Всі курять, всі знають, що всі курять. Але якщо треба когось за жопу взять, хоп і менти знайшли косяк. Яка кому різниця, що я роблю у вільний від роботи час?

Нещодавно збирали з Яркою мухомори, зайшла мова про ЛСД. Трохи жалкую, що не жила в часи експериментів зі свідомістю. Скільки знято та написано було золотими літерами в мистецькій скарбниці людства. А зараз таке враження, що ми прямуємо до майбутнього "Повернення з зірок" Лема, чи то "Руйнівника" зі Сталоне (ага, там де він светра зв'язав, люблю фільми про в'язання знаєте).



Таке...
elisapeyron: (Дневник)

Авторка картинки: Tanya  Zadorozhnyaya

Все доволі сумно насправді.

Державна школа починає нагадувати пекло. В цьому році ми не знайшли там Алі та інших іноземців і очевидно, що і нам доведеться рятувати дитину з того середовища.

Тут є приватні школи, але як і у випадках з абортами це лише для багатих.

А для бідних тут немає альтернатив. Бо ДО заборонено в принципі. Ібо нєх!

Як це виглядає?
Не хочеш в кожному класі розп'яття і черниць, що вештаються державною світською школою?
Не хочеш нетерпимості за національною ознакою?
Не хочеш тиску через неформальний зовнішній вигляд?
Не хочеш бути змушений писати пояснювальні навіть якщо запізнився на пів урока або забрав дитину раніше?
Не хочеш вчительку яка кричить на дітей?
Не хочеш вчительку, що не випускає дітей на уроці в туалет тому що... може?
Вчительку яка не хвалить учнів, ставить двійки замість того, щоб вчити, принижує гідність учнів та роздає поради батькам навіть не дивлячись їм в очі, бо в неї маленька зарплата і їй насрать?

Вас вітають приватні школи! Всього за від 350 до 750 (залежно від програми) євро на місяць (+ перший внесок рівний одному місяцю навчання) ви отримуєте... відносний спокій для дитини.

Навіть не питайте, що робити багатодітним батькам.

Ну добре, можливо я занадто драматизую. Більшість моїх френдів з Європи скаже, що 500-600 євро це фігня і вони стільки платять за садочок. І так, якщо ти бідний то краще померти зразу, бо інакше держава створить тобі суцільне пекло. З медициною тут така сама фігня. Тут скрізь все, що безплатне жахливе. Ну як власне в Україні, тільки в 6 разів дорожче приблизно =)

Але заробляти в 6 разів більше не виходить. А якщо спробуєш, то в тебе відберуть додаткові податки і ти отримаєш навіть менше ніж було якщо б ти не працював по 12 годин на добу (як і сталося з моїм трудоголіком).

До речі, згадала свій допис 2014 де я писала, що нам страшно емігрувати через такі низькі європейські зарплати (в Києві програмер на той момент отримував приблизно 3-4 тис євро після податків, в Європі 2 це вже дуже хороша зарплата). Тоді мене в коментах зацькували френдеси з Європ (реально довелося відфренжувати), головним аргументом яких було - так зп маленька, але за великі податки ти отримуєш безкоштовну медицину та освіту високого рівня! Так от, відносно принаймні Польщі це абсолютна брехня! Так і знайте.

Але для мене це не новина.

Новина, чому я так бішусь через це, я ж розуміла, що так і буде. Власне чому багато моїх знайомих і не хотіли їхати в Європи як і ми, і поїхали лише коли гривня померла. Напевне, я бішуся через відсутність СВІДОМОГО вибору. У мене його не було ні в 90, коли в моїх батьків вкрали гроші, ні в 2008, ні тепер. Але тоді страждала тільки я, а зараз мої діти і від цього я скаженію. Мені ніколи не було особливо страшно за себе. Сидіти без їжі в 90? Збирати недопалки на вулиці? Я була молода і сприймала це набагато простіше. А зараз я готова ридати через те, що не впевнена чи назбираю 2,5 тис євро на авто (3,5 вже назбирала). А авто потрібно тому що влітку я маю повезти дітей на море вперше за три роки. Бо я МУШУ. Так дивно бути дорослою =)
elisapeyron: (Дневник)

Я не пропала!
Просто перебралася на певний час в ФБ. Що приємно в інсті та ФБ так це нормальні смартіонні додатки. В жж цього немає, як результат, то гілки комментів некоректні, то замість коментів формуються топіки, короче жж не для мобільного.
А оскільки мій ноут здох, то я поки живу в смарті.

До речі, дивна річ, вчора не було інету, а сьогодні немає води(сусіди роблять нові батареї). Так от не зважаючи на те, що в мене не зливається, вибачте, унітаз, а пити я скоро буду змушена абсент, бо вода всьо - мені досить комфортно. А от без інету хоч вішайся.

Хотіла вставити відео про ловлю покемонів, але ХЗ як на цьому додатку це коректно зробити.

Ловимо покемонів ми з Сашею, сином моєї найкращої подруги, якому як і Ярці 16 років. Власне ми с подругою разом ходили вагітні та народили з різницею у місяць. Аж не віриться що понавиростало =)

https://youtu.be/z_XYlMU0EOM

elisapeyron: (Дневник)
Почитала все ваши коменты. Спасибо за советы.
Я решила пока вот так поступить. Если эти гады переживут ТАКОЕ, то я блин не знаю =)

Алиса Виктория меня, правда, не признала и очень расстроилась. Муж в шоке, а мне по приколу.

elisapeyron: (Дневник)
Сплатили борг державі, який утворився не дивлячись на те, що не було діяльності. Борг невеликий, в районі 50 еврів. Але тут виявилося, що за рік нарахували пеню за несплату. Поки точно не знаємо яку, але прикинули, що не меньше ніж 200 евро.

Люблю цю країну ^_________^

Хоча зрозуміло, що це фігня. Це я така розслаблена, тому що Польща тільки що повернула нам податків на не буду казати скільки, але хватить розрахуватися з Україною, обдарувати дітей подарунками на дні народження та ще залишиться на тістечко.

elisapeyron: (Дневник)
Я давно помічала, що в мене деякі проблеми зі сприйняттям емоційної інформації, але нещодавно усвідомила наскільки все не так як у людей.

Я не читаю художньої літератури, не дивлюся мелодрам, не можу сприймати інформацію, яка подається через внутрішні переживання персонажів або автора.
І в якийсь момент я це все нормалізувала і вирішила, що лише "кисельні баришні" полюбляють всяке "про любоф", а я просто трохи менш кисельна, нічого такого.

Нещодавно почали читати з чоловіком книжку, науково-популярну, де деякі речі пояснюються на прикладі людей. "Маша любить Костю, а той любить Петю і ось у них починаються якісь відносини...". Чоловік сказав, що йому дуже подобається такий формат подачі інформації, бо це робить текст живішим і легшим для сприйняття.

Я жахнулася. Почали обговорювати і порівнювати наші враження. Виявилося, що ми майже все читаємо та дивимося по-різному.

Read more... )

Сни

May. 24th, 2016 09:11 am
elisapeyron: (Дневник)
Зимою мене мучило безсоння. А зараз почали снитися сни. При чому такі яскраві як у дитинстві тільки яскравіше. Жесть просто!

Сьогодні прокинулася від того, що літаю поруч з людиною яка прийшла "поговорити про Господа нашого Бога" зі словами "Бог - це лише соціальний конструкт. Бога не було аж доти, доки люди не створили його і надали можливість створити людей. Дещо іронічно, чи не так?".

В стрічці писали про батьківське вигорання. Я думала, що вигоріла кілька місяців тому, коли не могла спати і трималася лише на знеболюючих. Але виявилося, що це був самий лайт-рівень =)
Це коли ти можеш жалітися. І навіть наважуєшся писати про "я втомилася" у соцмережі. На наступному рівні втома щезає і на зміну їй приходить відчуття виходу з тіла. Це коли ти вже не ти, а ніби бачиш себе зі сторони. І жалітися вже нема на що. Все що відбувається, то вже не з тобою, а з кимось іншим.

На цьому етапі життя стає значно цікавіше. Емоції яскравіше, секс вишуканіший. Щоправда будь-яка втрата контролю над свідомістю призводить до того, що ти з подивом розумієш що плачеш. Але не можеш зрозуміти чому?



В цьому є дещо підліткове. З одного боку ти ніби вразливіший, але ж і набагато чутливіший. І бонус у тому, що ті хто поруч стають ще ближче. І це дуже приємно, за умови якщо поруч люди які не лякають =)
elisapeyron: (Дневник)
Вам смішно, а в мене в перше в житті намагалися зламати жж =)
Чоловік каже ip у чорних списках спамерів і належить провайдеру з РФ під Люберцями чи якось так.
Короче, ай-я-яй такими бути, фу вам!
elisapeyron: (Дневник)
Відчула себе жахливою матір'ю.
Дзвонить мати однокласниці Вовкіної, питає що задано по математиці.
- Не знаю... Чоловік ти знаєш?
- Та ні...
Мати однокласниці: А що ви останнє з ним робили?
Я: Та ми не робимо з ним уроків.
Мати однокласниці: А ви можете у нього спитати?
Я: Та він десь пішов гуляти, я не знаю де він.
Мати однокласниці: Так вже пізно!
Я: Хм... Піду напевне пошукаю... Я подзвоню.
Пішли шукати Вовку, не знайшли, зайшли в маркет, скупилися. Дзвонить знову мати однокласниці:
- Ну?!
- Ой, ми його не знайшли. Чекай я зараз передзвоню.
Пішли такі знайшли Вовку, випитали що йому задано було. Перездвонили - отзвітували.

Здається шокували трохи людей...
elisapeyron: (Дневник)
Вовка посварився з хлопцями у дворі, після чого приніс мені список своїх друзів.
Я переписую собі з його дозволу:

Пшиятелі:
Піотрек =|
Франек =(
Ісан =)
Сашка =|
Святослав =) =)
Ярина =) =)
Аня =)

Батькі:
Тато =) =) =) =)
Мама =) =) =) =) =) =) =) =)

Сестри і браття:
Ярка =) =) =) =) =) =) =)
Аліса =) =) =) =) =)

Вовка обіцяв переглядати свої оцінки з огляду на поведінку товариства.
elisapeyron: (Дневник)
Довго не знала як назвати, чи то про податки, чи про психологію.

Пам'ятаєте я хизувалася, що чоловіка обрали "кращім роботом працівником року"? Ну і надавали купу бонусів на які я дітям на новий рік іграшок накупила. Так от виявляється це було не все і йому ще грошовий бонус виписали. Менеджер питає, "як там? ;)", а Вовка нерозуміє "та каже прийшли якісь гроші на картку але там, як би сказати, десь на проїзд хватить..." =)
Менеджер в шоці. Виясняють, оказується воно там якось посчиталось і ушло в податки... все! =))
Ну тобто відсотків 90% від суми =))

Чоловік в пєчалі, я дико ржу. Кажу:
- Мужчина, ви ж взагалі не знали про той бонус, так? Ну то 10% все оно краще за 0%.
- Та так воно так... Але ж мені тепер капец як ОБІДНО! Нафіга я тоді СТАРАЮСЯ.
- Вперше чую що ти за бонуси стараєшся ;) Можна подумати ти без них не пашеш як той бджіл!

Але, справедливості заради, ми заходилися зараз оформлять +500 зл на друге і колейне детско. Це від держави допомога на дітей всім, навіть понаєхам. Має вийти 1000 злот на місяць (якщо в податки не заберуть АХАХАХА!).

Але взагалі я починаю розуміти чого європейці не поспішають працювати. Бо легко може вийти що підвищення зп обернеться підвищенням ставки податку і на руки ти отримаєш ну на банку пива =)
Не сильно стимулює напружуватись.
elisapeyron: (Дневник)
Оскільки в мене й так вже температура і втрачати мені вже нічого, маю намір розпалювати далі.
Ну а шо? У мене припікло =)

От наприклад зара дитина малює ілюстрації до казки Колобок.



- Мама купи фломастері художні!

Мама подивилася, палітра з 148 штук. Мама офігела. Каже, сину може якось трохи скромніше?
Ну добре, сиділи вечір билися, скоротили до 20 базових кольорів.

Read more... )

April 2017

S M T W T F S
      1
2 345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 21st, 2017 07:18 pm
Powered by Dreamwidth Studios