Наше польське село

У нас потроху починається весна. Пішла забирати Вовку зі школи, взяла фотік, покажу трохи як ми живемо.
Оце Вовкіна школа. Тут же в іншій будівлі дитячій садок. Вовка намріяв собі, що буде скоро сам водити в садок Алісу =)



Це сусідня вулиця.



А нашу вулицю ви вже бачили.

( Read more... )

Людина-чоловік

Ходити з чоловіком бухать в баню - безцінно!

Це ми вчора повкладали дітей спати, натопили сауну, набрали джакузі, прихопили пляшку віскаря і пішли культурно відпочівати. Це мені прям зарядка після спілкування з соціумом.
Я так відпочила!
Обожнюю робити це з чоловіком.

Почали з обговорення спеціальної теорії відносності. Справа в тому, що колись маленькою (після слів діда про те, що теорію відносності розуміють кілька людей в світі і куди тобі) я полізла в бібліотеку. І почала читати і розбиратися в формулах. Відтоді знаю що перетворення Лоренца це нестрашно =)

Так от з них ми плавно перейшли на рівняння Максвела, а потім на фізичний зміст дивергенції, оператори набла і отето все.

Відповідно до того як зменшувався вміст пляшки ми стали обговорювати етичну проблематику наукових відкриттів. Повинні чи ні науковці нести моральну відповідальність за свої винаходи (бомби ядерні, дослідження на людях часів війни таке інше).

А закінчили обговоренням своїх колишніх! =D

p/s/ Я кохаю тебе до нестями! Як же мені з тобою добре =)
Доброго ранку ;)

А - аутизм!

Обожнюю цього хлопця.
Це ми в розважальний центр ходили. Ярік і кубікі називається =)
Залиш людину з аутизмом на півгодини і вона зменшить будь яку ентропію до якої дотягнеться.

А ще мушу записати, що в мене стався новий вивіх в свідомості.
Пам'ятаєте я казала, що спочатку приховувала Яркін аутизм, потім прийняла і почала нормально про це говорити, а тепер здається мене занесло в інший бік =)

Це нас познайомили з новою дівчиною. І ось ми спілкуємося і вона каже "ой диви який він цікавий" про Ярку. я миттєво відповідаю щось типу "це мій аутист!". Наступає вимушена пауза, я бачу що дівчина намагається виявити співчуття, але бачить що щось пішло не так, лякається і зрештою робить так О_о

Далі німий діалог:
В очах я бачу німе запитання "аутизм це ж типу хвороба?"
Я (очами без слів) "ну типу так..."
Вона: "мені так шкода..."
Я: "?"
Вона: "ну я ж маю показати що мені шкода, бідна хвора дитина, якій жах, ну? так?"
Я: "?"
Вона: "добре я здаюся, ви якісь ненормальні всі!"

І тепер я сижу так О_о і не можу зрозуміти, я що... пишаюся його аутизмом? О_о
Чи просто ним самим? Можливо це якійсь новий рівень прийняття коли не відрізняєш людину від її стану, а приймаєш разом з аутизмом як частиною загального фону.

Але це цікаве відчуття =)

Розважальний центр

( Read more... )