Дракони Флори - 4
Mar. 21st, 2016 09:40 amРозділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Потроху ми звикали до шкільного буття. Домашні завдання виявилися не надто складними, тож у нас лишалося достатньо часу на розваги і відпочинок. Після уроків, поки не потемнішало, ми почали ходити у гості до Вови. В маєтку пані Трускавки також є чудове велике озеро, але там немає риби, тому Аліса змогла плавати з нами. Просто на пляжі ми робили домашні завдання, і поверталися додому лише тоді, коли вимикалася полярізація куполу. Мік дозволив нам брати Додіка на прогулянки. Малий із задоволенням бавився на траві та тягнув до рота все, що міг вхопити.
Вечорами я любив дивитися у телескоп. Я міг знайти будь-яку зорю на небі за лічені хвилини, скориставшись відповідними програмами імпланту, але мені чомусь подобалось дивитись у телескоп. Я ніби дивився на Всесвіт очима первісних людей, і в цьому було щось бентежне. Часто ми збиралися разом біля каміну – Ада, Аліса та я. Іноді дівчата забирали до нас і Додіка. Ми сиділи навколо вогню, говорили про шкільні справи, обговорювали плани та ділилися думками.
– Скоро почнуться приготування до зими, – одного вечору повідомила Ада.
– До чого? – не зрозуміли ми.
– Ну, сніг, свята, самі розумієте... Не можна знижувати температуру миттєво, рослини треба підготувати до зимування.
– У вас є сніг? – Аліса була вражена.
– Так. А у вас хіба не має?
– Ми кілька разів гралися зі снігом в парку розваг, – зізнався я. – Але щоб отак, на вулиці! Щоб сніг не розтанув – це ж яка має бути температура?
– Зазвичай на Флорі підтримують температуру від -2 до -5, – відповіла Ада.
– Який жах! – сказала Аліса. – Як же ми вийдемо на вулицю?
– Ми вдягнемося. В теплі куртки, шапки, рукавиці. – пояснила Ада.
– Що таке шапка?
– Які ви дивні, – сміялася Ада.
Я рідко бачив, як вона сміється.
– Обов’язково звожу вас на каток. – пообіцяла вона.
( Read more... )
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Потроху ми звикали до шкільного буття. Домашні завдання виявилися не надто складними, тож у нас лишалося достатньо часу на розваги і відпочинок. Після уроків, поки не потемнішало, ми почали ходити у гості до Вови. В маєтку пані Трускавки також є чудове велике озеро, але там немає риби, тому Аліса змогла плавати з нами. Просто на пляжі ми робили домашні завдання, і поверталися додому лише тоді, коли вимикалася полярізація куполу. Мік дозволив нам брати Додіка на прогулянки. Малий із задоволенням бавився на траві та тягнув до рота все, що міг вхопити.
Вечорами я любив дивитися у телескоп. Я міг знайти будь-яку зорю на небі за лічені хвилини, скориставшись відповідними програмами імпланту, але мені чомусь подобалось дивитись у телескоп. Я ніби дивився на Всесвіт очима первісних людей, і в цьому було щось бентежне. Часто ми збиралися разом біля каміну – Ада, Аліса та я. Іноді дівчата забирали до нас і Додіка. Ми сиділи навколо вогню, говорили про шкільні справи, обговорювали плани та ділилися думками.
– Скоро почнуться приготування до зими, – одного вечору повідомила Ада.
– До чого? – не зрозуміли ми.
– Ну, сніг, свята, самі розумієте... Не можна знижувати температуру миттєво, рослини треба підготувати до зимування.
– У вас є сніг? – Аліса була вражена.
– Так. А у вас хіба не має?
– Ми кілька разів гралися зі снігом в парку розваг, – зізнався я. – Але щоб отак, на вулиці! Щоб сніг не розтанув – це ж яка має бути температура?
– Зазвичай на Флорі підтримують температуру від -2 до -5, – відповіла Ада.
– Який жах! – сказала Аліса. – Як же ми вийдемо на вулицю?
– Ми вдягнемося. В теплі куртки, шапки, рукавиці. – пояснила Ада.
– Що таке шапка?
– Які ви дивні, – сміялася Ада.
Я рідко бачив, як вона сміється.
– Обов’язково звожу вас на каток. – пообіцяла вона.
( Read more... )