А в цей час два роки тому...

Приберіть від екрану вагітних мужчин, та впєчатлітельних людей, дітей і тварин.

Я не розумію чому не додумалася до цього раніше. Але тепер хочу поділитися з такими ж тормозами як я. Бачили наборчики "зроби ніжку і ручку немовляти" типу таких?



От і я бачила, але не думала. що можна використати його по ділу! Я давно задумала собі вібратор з формою пенісу свого коханого. Ну приємно мати під рукою завжди готового чоловіка навіть якщо він на роботі чи у відрядженні. І неприємно пхати в себе якісь умовний самотик без рідних очєртаній =)

Є силікони, що з них лиють ляльок ручної роботи, купа різних кльових матеріалів. Але в них проблема у тому, що застигають доволі довго і можуть бути токсичними в рідкому стані. І тут мене як блискавкою вдарило! Набір для немовлят!

Спочатку можна відлити фігуру з гіпсу, а вже потім робити силіконовий відлив з ємністю для моторчика і таке інше. Я геній!

Може комусь з дівчат ідея полюбиться. Ділюся =)

Під катом буде пеніс, прутень, чоловічий статевий орган.
Я попередила.

Ще раз - натискуючи на кнопку ви погоджуєтеся побачити чоловічий статевий причендал і розумієте, що вже ніколи цього не розбачите.

Не розбачите, навіть не мрійте.

( Ні, ну я не жартую! У вас ще є шанс передумати )

Читаю статті про пікап, НЛП і різні техніки вкладання жінок штабелями. Дуже цікаво!
В неділю розмовляли про секс з чоловіком (а що ще робити в особливі дні, як не розмовляти про секс) і він був напрочуд відвертим. Мені взагалі завжди цікаво як це в інших, тому такі одкровення я ціную, особливо від чоловіків, бо вони менш відверті.
Так от, чоловік сказав мені, що для того, щоб бути сексуально привабливою для нього достатньо:
- бути жінкою
- бути старше віку статевого дозрівання і не мати явних ознак старіння (ну 55+ це ок, 75+ не ок, приблизно так...)

Зрозуміло, що для більшості знайомих мені жінок все набагато складніше! Не достатньо просто бути мужчиною від 18 до 65! =))

Так от, читаю я про Марковіка та його теорії з спокушання і намагаюся згадати власний досвід. Як це було в мене взагалі і як працювало.
В принципі, багато схожого на правду. Що подобаються передусім спокійні і врівноважені люди, з нормальною самооцінкою, які не намагаються справити особливе враження, або навпаки самоствердитись за твій рахунок. Що якщо ти хочеш показати, що чел тобі подобається ти починаєш торкатися волосся, торкатися його, якось демонструвати тілесні сигнали різного ступеню відвертості.

Але є цікаві особливості. Принаймні у мене. Якщо я не "в пошуку" то красивий, сексуально привабливий для мене чоловік, який проявляє якусь цікавість до мене викликає суміш страху, відрази і збентеження. Ну от наприклад, тут у Польщі прийнято лізти цілуватися при вітанні. І це роблять і жінки і чоловіки. Ну, вітаються поцілунками в щічки, нічого такого, не думайте. Але для мене це явний перебор! Я відчуваю запах чужого самця, вибачте за подробиці. Дорослого, статевозрілого самця, готового до парування і мене це сильно лякає... Бо це дає геть протилежні сигнали. Тіло каже - "так що ми будемо трахатися?!", а мозок "аааа, фууу, алярм! це якісь чужий самець! це що зґвалтування?". І це доволі неприємні відчуття.

Я за 12 років шлюбу забула, що таке флірт. Я трохи пам'ятаю, що це доволі приємно, оце поступове загравання, те що пікапери називають "кіно", але в постійних стосунках такі відчуття майже зникають. Коли ти фліртуєш з майже незнайомим чоловіком, в тебе немає настільки тваринної пристрасті, як з чоловіком. Бо той малознайомий мужик, він все таки занадто чужий, щоб повністю виключати мозок, щоб в тебе все всередині вирубалося нафіг від одного дотику. Флірт це типу лагідна гра. Він тебе за руку взяв, ти поправила волосся і ось між вами промайнула іскра.

Тривалі стосунки не такі. Це як схід лавини. Він взяв тебе за руку, а твоє серце вирвалося з грудей і ухнуло вниз з шаленою швидкістю. Ух, мілісекунди і твій мозок заповнює окситоцин. Ти не можеш думати про те що не встигла прийняти душ, треба лягти так, щоб не було видно шраму від апендициту, треба еротично вигнути спину. Ні, про такі штуки немає мови. То все для випадкового нетривалого сексу, а не для шлюбу =)

Тут ти тільки потім думаєш про порвані труси і роздерту спину, про те що чоловіку на презентацію, а він в засосах, що діти виростуть з травмою на все життя, а попадання в поліцію за непристойну поведінку не дуже прикрашає резюме. І взагалі в вашому віці так поводитися просто тупо!

Але це подружнє життя, нічого не поробиш. Чим довше ти живеш з одним чоловіком, тим менше контролюєш свою тваринну сутність. Так мені здається...
З часом формуються нейронні зв'язки, які згодом лише поглиблюються. І якщо напочатку стосунків ти ще думаєш про те "а що подумають люди", то чим далі тим більше з людини-соціальною стаєш людиною-сексуальною =)

А ще, коли я втратила цноту, першими моїми словами були:
- І оце все? О_о
Я не могла зрозуміти чого навколо сексу стільки галасу. Тупі монотонні рухи. Тю!

Але мені знадобилося вирости і вийти заміж, щоб зрозуміти чого люди з цим носяться. О так! ^__________^
Це найкраще що є у цьому світі. Я мушу це визнати.

В моїй стрічці друзів постійно з'являються репости різних модних та не дуже психологів. Я рідко читаю такі статті, але нещодавно Аліса Вікторія заснула на мені так, що ні встати ні поворухнутися. І я полізла читати і цілий день на це вбила. Потім я довго сиділа і намагалася переварити почуте. А сьогодні спробувала поговорити про все це з чоловіком.

Чого я НЕ розумію.
Дуже популярні два підходи до проблем у відносинах.
1. Блогер-психолог починає казати автору, що він дурак, все робить не так і взагалі йому треба взяти себе в руки! І якщо він буде слухатися мудрого психо-блогера то все в нього стане зашибісь. При цьому психо-блогер стражда (або насолоджується) графоманією та схильністю до ідіотських метафор. "Мінуси-плюси", "рибаки та рибки", якийсь безумний зоопарк у голові афтора.

Тут я спитала в чоловіка невже комусь подобається коли його принижують? Став би він писати листа знаючи, що його публічно висміють. Чоловік сказав, що існує багато людей, що люблять "чарівні пендюлі" бо вони надихають їх на зміни. А мені не зрозуміти бо я занадто самозакохана та малокритична до себе. Ну ок, подумала я.

2. У блозі психолога заборонено критикувати "жертву". Будь яка людина у якій не склалися стосунки це жертва аб'юзера. Полюбому! Навіть якщо психологічне насилля над "жертвою" полягає у тому, що "насильник" сниться жертві і не дає себе забути. А вона так кохає, а він, гад, кохає іншу і в них сім'я, дитина і вони поїхали в іншу країну жити. І тепер "жертва" полює на "аб'юзера" у соцсітях і вимагає щоб він припинив її переслідувати. Нарцисизмом, психопатієй і насильством у блозі називається буквально все, що "жертвам" не подобається. Часто їм не подобається, що в них не закохалися.

Тут нормальна людина зазвичай починає відчувати себе насильником. Бач скільки навколо страждальців, а ви і не знали, що фактом свого щасливого існування зробили їм так боляче. Але потім ви починаєте злитися. Бо є якась межа в танцях на почутті провини. Коли доросла людина розказує що всі її мучать - батьки погані, чоловік, діти, начальник, ви починаєте підозрювати, що тут щось не так...

"Потерялась собака. Рыжая. Сука. Блядь. Как я ненавижу эту страну!!!" - якось так.

( Read more... )

Прокидаєшся, а сніданок готовий і спідниця попрасована, а чоловік відвів сина в школу і вже на роботі для мене гроші заробляє.
А коли мені було 8 років моя баба сварила мене за те, що прасувати не вмію і казала, що мене таку ніхто не візьме.
Шах і мат, тобі, бабо! =)

В ході емоційного всплеску розплакалася у чоловіка на плечі. Підіймаю голову, бачу його повні сліз очі, мене охоплює цілковите мімімі, аж раптом:
- Дивна ми парочка, - каже муж, - як поплакати разом, так будь ласка, а як кончити разом, так фіг...

До речі про зовнішність.
Я рідко викладаю свої фотки, бо не знаю потім як з цим жити. Ну наприклад, вчора дівчата в ФБ обговорили мої чудові сіськи та талію, помітили що я схудла, сказали, що гарно виглядаю.

Чоловік ржав вголос спостерігаючи за моєю реакцією. Бо мене ж ніби похвалили, так, але ж...
Не знаю, сам факт що люди обговорюють мою зовнішність стопорить мені мозок =)
Пофігу який висновок вони потім зроблять - ябвдул і ябневдул шокують мене однаково глибоко О_о
Особливо від тих, кого я знаю в реалі і з ким мені потім сидіти за одним столом =))

Але меньше з тим. Я хотіла розповісти чому я обираю чоловікові прикид, а він мені ні. Тому що з боку видніше і він мені довіряє. Натомість він дуже делікатна людина, на відміну від мене. ЗАНАДТО делікатна. Тому він ніколи не скаже не тільки "ти в цій сукні як вагітний гіпопотам", а навіть "приміряй оцю сіреньку сукню, бо горохи на червоному це трохи не твоє...ніні полоска по жовтому теж не дуже...солоденька моя!". А потім ти переміряєш все це вдома і розумієш, що ніколи більше не вдягнеш.

І хоча така надмірна чоловікова щепетильність в цьому питанні ускладнює мені складання гардеробу, я йому щиро вдячна. Бо знаю і зворотній бік стосунків, коли після першого (і останнього!) сексу тобі кажуть "тобі незавадить підкачати прес!" або коли освідчення в коханні звучить приблизно так:

- Ти не сама красива дівчина, яка у мене була, але ти найкраща людина яку я зустрічав у житті!

І хоча я правда(!) зацінила відвертість того хлопця, я його кинула. Він сильно переживав спочатку і не міг зрозуміти в чому причина. І я навіть почувалася трохи винною. Але коли зізнання закоханого чоловіка починається зі слів "ти не сама..." то нафік. Я не ставлю на цю кобилку.

Так що дякую тобі чоловік, за те, що ти такий який ти є. Іноді я сварюся через те, що ти не можеш чітко і чесно сказати все що думаєш, але я ціную те, що ти "непомічаєш" моїх косяків =)

Навіть не знаю як про це писати, але в мене почався якійсь гострий окситоциновий токсикоз. Аліса мені така буся. Така пухля, така леле. Бідна замацана дитина вже не знає куди подітися, а маму криє по повній. Мені цікаво гратися з немовлятою...
Ніколи б не подумала.
Вона вміє показувати "па-па", "дай" та "візьми мене на ручки". Вміє "дзвонити по телефону" і казати "альо!", а нещодавно вона мене просто вразила, коли почала з татом їсти неіснуючу їжу, неіснуючою ложкою та реготати. Тобто вона усвідомила, що то така весела гра і підтримала її.
А ще Аліса обожнює цілуватися. Отак годинами можемо вовтузитися, обійматися і цілуватися. Ось яке воно - абсолютне щастя! =)

Щоправда мене тепер ні на що інше не вистачає. Треба робити мило, треба вчити мову. А ще я пишу один текст який скоро сподіваюся вам презентую. Короче, роботи купа, а в мене окситоциновий криз.

Вовка-молодший бусішняє з кожним днем. Але не без інцидентів. Вчора підстеріг мене в темряві під туалетом, а коли я вийшла сказав "БУУУУУУУ!". Результат - Вовка регоче на всю хату й розтирає щоку. Це добре, що я хоча б долонею вдарила, а якщо б кулаком? Пояснюю, що небезпечно лякати маму, а Вовка тре щоку, регоче й говорить, що воно все одно було того варте, бо я так кумедно підстрибнула і заверещала. Хуліган!

Папа пише програму для лего-майншторм. Давно не бачила таких палаючих очей, що дивляться крізь мене. Милота. А ще пам'ятаєте я казала, що з нас зайві гроші в податки забрали? Так от ми цього не відчуємо, тому що моє чудо перепрацювало в свята понаднормово. А ще вело лекції і займалося всякою науковою діяльністю, тому йому виплатили гроші зверху. Я себе поряд з ним постійно відчуваю ледащем. Хоча ось Яркому нарешті сплела снуд, а тепер плету Алісі бавовняну сукню. А якщо знайду де тут купити солі барія та стронція, то будуть в нас різнокольорові вогні.