![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
elisapeyronЯрка майже домалював колобка, я написала текст до його іллюстрацій. А ну перевірте, кому не ліньки на помилки. Дякую щиро!
Жили собі дід та баба, жили в мирі та любові. Аж одного разу бабу потягло на кулінарні експерименти. Каже діду:
— А спечу я колобка!
— А що то є? - Дід питає.
— Та не знаю - відповідає баба, — рецепт у Фейсбуці френди пошерили. Ось тільки за рецептом потрібна семола. Це ніби нашого борошна тільки самого поганенького. І де його узяти?
— А ти у засіку намети та по коробам пошкреби — і буде тобі семола! — Радить дід.
Послухалась бабця, пішла в хижку, назмітала в засіку, пошкребла по коробу та нашкребла борошенця, витопила в печі, замісила гарненько тісто, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб вистигав.
А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю.
— А ну якої?
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг... Аж іде ведмідь.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою... Стрічається з лисичкою:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від ведмедя втік,
То й від тебе втечу!
— Ну й пісня ж гарна! — каже лисичка.— От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.
Колобок теж був хитрим. Він зрозумів, що лисичка хоче його з’їсти. Сів лисичці не на язик, а зверху на голову та почав співати:
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
А лисичка в цей час почала крутити головою на всі боки, щоб з’їсти Колобка. Той, не роздумуючи, скотився з лисиччиної голови і бігом на дорогу, щоб утекти. Та так швидко побіг, що лисичка його не догнала.
І подався тоді Колобок у мандри. Люди кажуть востаннє бачили його у Парижі з якоюсь булочкою - Багетта по-їхньому називається.
Жили собі дід та баба, жили в мирі та любові. Аж одного разу бабу потягло на кулінарні експерименти. Каже діду:
— А спечу я колобка!
— А що то є? - Дід питає.
— Та не знаю - відповідає баба, — рецепт у Фейсбуці френди пошерили. Ось тільки за рецептом потрібна семола. Це ніби нашого борошна тільки самого поганенького. І де його узяти?
— А ти у засіку намети та по коробам пошкреби — і буде тобі семола! — Радить дід.
Послухалась бабця, пішла в хижку, назмітала в засіку, пошкребла по коробу та нашкребла борошенця, витопила в печі, замісила гарненько тісто, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб вистигав.
А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю.
— А ну якої?
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг... Аж іде ведмідь.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою... Стрічається з лисичкою:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від ведмедя втік,
То й від тебе втечу!
— Ну й пісня ж гарна! — каже лисичка.— От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.
Колобок теж був хитрим. Він зрозумів, що лисичка хоче його з’їсти. Сів лисичці не на язик, а зверху на голову та почав співати:
Я по засіку метений,
Я із семоли спечений,—
А лисичка в цей час почала крутити головою на всі боки, щоб з’їсти Колобка. Той, не роздумуючи, скотився з лисиччиної голови і бігом на дорогу, щоб утекти. Та так швидко побіг, що лисичка його не догнала.
І подався тоді Колобок у мандри. Люди кажуть востаннє бачили його у Парижі з якоюсь булочкою - Багетта по-їхньому називається.