Подяки псто

Яркіного Колобка скачало 2 людини з Японії, 1 з Кореї та 3 з Китаю. Це радує =)
Щодо України та Росії то десь порівну і це теж радує, бо мистецтво як виявляється не має меж (не дивлячись навіть на те що всі персонажи у Ярки у вишиванках от просто полюбому, бггг).

З продажу Яркіних робіт зібрано вже майже 100 еврів. Це круто!
Поспішаю запевнити, що я в будь якому випадку планую його записати на курси малювання у Києві. Тут у Вроцлаві ми теж знайшли студію гарну, щоправда тут це коштує 100 евро на місяць не рахуючи матеріалів (а це стільки ж) і, напевне, ми поки зачекаємо, а то на поїздку у Київ не вистачить =)

Чого не вистачає, так це моральної підтримки. Це взагалі тема окремої розмови, напевне. Люди в нас якось не звикли до меценатства. Тобто проблема не в грошах (як мені намагаються довести), а саме в головах. Так, всі бідні і немає грошей ось буквально на все. Але це не привід =)
Особисто я вважаю, що в нас просто нерозвинута культура пожертв і це сумно. Коли ти кажеш про гроші люди починають думати з суми 100-200-500 грн. Типу, в мене немає на жаль можливості перерахувати такі гроші, тому я не перерахую нічого.
Так, напевне якщо питання життя та смерті, збирають на якесь супер дороге лікування онкохворому, я можу зрозуміти таку логіку.

Але от наприклад мої дракони. Я бачу, що скачало 250 людей. Але жодного фідбеку! =)
І я розумію, що писати довгу рецензію, то треба час та натхнення. А ось перерахувала би мені людина 5 грн, мені було би дуже приємно. Так, в результаті це не покрило би даже третини він грошей, що я заплатила за коректуру та за утримання хостінгу. Але я зробила це з грошей, що мені подарували на день народження. Тобто бюджет родини не постраждав, а з власним подарунком я можу робити, що захочу! =)

А взагалі ці 250 людей надихнули мене писати продовження. Це також буде повість на 8-10 розділів. Називатиметься "Гра з ненульовою сумою". Це таке поняття з Теорії ігор - розділу математики, що вивчає, як це не дивно, ігри.
Гра з нульовою сумою це будь яка гра в якій якщо виграє один гравець, інший відповідно програє. І якщо ви граєте на гроші, наприклад, в карти, то сума вашого виграшу, це сума програшу інших гравців.
Але існують ігри з ненульовою сумою. І вони набагато складніші та цікавіші. Типовий приклад такої гри - ділема в'язня.

"Двоє підозрюваних, А і Б, арештовані. У поліції немає достатніх доказів для звинувачення, і ізолювавши їх один від одного, вони пропонують їм одну і ту ж операцію: якщо один свідчить проти іншого, а той зберігає мовчання, то перший звільняється, а другий одержує 10 років в'язниці. Якщо обидва мовчать, у поліції мало доказів, і вони засуджуються до 6 місяців. Якщо обидва свідчать проти один одного, вони одержують по 2 роки. Кожен ув'язнений вибирає, мовчати або свідчити проти іншого. Проте жоден з них не знає точно, що зробить інший. Що відбудеться?
Дилема з'являється, якщо припустити, що обидва піклуються тільки про мінімізацію власного терміну ув'язнення.

Представимо міркування одного з ув'язнених. Якщо партнер мовчить, то найкраще його зрадити і вийти на свободу (інакше - півроку в'язниці). Якщо партнер свідчить, то найкраще теж свідчити проти нього, щоб одержати 2 роки (інакше - 10 років). Стратегія «свідчити» строго домінує над стратегією «мовчати». Аналогічно інший ув'язнений приходить до того ж висновку.
З погляду групи (цих двох в'язнів) найкраще співпрацювати один з одним, зберігати мовчання і одержати по півроку, оскільки це зменшить сумарний термін ув'язнення. Будь-яке інше рішення буде менш вигідним. Це дуже наочно демонструє, що в грі з ненульовою сумою Парето-оптимум може бути протилежним рівновазі Неша.
"

У своїй книжці я хочу дослідити випадок, коли герої постають перед вибором - об'єднатися заради виживання з тими кого ненавидиш, або загинути усім. Я читала багато книжок накшталт "Володаря мух" де викривалася внутрішня жорстокість людей. Але що буде якщо змінити правила гри? Що відбудеться якщо твоє особисте виживання залежатиме від виживання твоїх ворогів?

Аліса Вікторія

Мала це щось! Вчора повипрошувала в мене пряників. Я думаю "невже стільки з'їла?", ну ладно.
А сьогодні прокинулася:
- Дай сісю!
- Ні, Аліса, треба кашу їсти. Будеш?
- Ні! - пішла сердита.
Зараз виходжу, а вона заникані пряники дістала і жує.
Хитре дівчисько!