Підходи до виховання

Початок теми тут.

По-перше необхідно поставити питання у явній формі. Чого ми власне хочемо від освіти для наших дітей? Як бачимо їх майбутнє.
Я спостерігаю серед сучасних "просунутих" батьків дві основні тенденції, дві відповіді на це питання.

1) Традиційна. Я хочу щоби освіта допомогла моїй дитині знайти гарну, бажано високооплачувану роботу, обов'язково поважну та визнану у суспільстві. Критерій успішності - можливість хизуватися досягненнями дитини.

Проблеми такого підходу очевидні. Розчарування в тому, що дитина попри всі зусилля не досягає певних висот, тиск, психологічне знущання, відчуження. Як варіант дитину вдається зламати і вона на все життя стає наркоманом - залежним від чужих оцінок. Комплекс відмінниці, щось таке. Постійне незадоволення собою, своїм місцем у житті, роботою, тощо.

Ще одна величезна проблема яка виникає навіть тоді коли ваша дитина таки дуже розумна, красива і отримує всі п'ятірки та золоті медалі, це неможливість передбачити які знання забезпечать успішність у майбутньому.

І це не дрібничка, як може здатися. Ресурси і дитини і батьків не безмежні. Куди записати дитину? На гурток математики, чи роботехніки? Плавання, чи малювання? Шахмат чи грі на піаніно? Ви впевнені, що ІТ-спеціалісти будуть потрібні через 5-10-30 років у тому обсязі що зараз? Ви впевнені, що дитина яка знає С++ легко перевчиться на Джаву? Ви впевнені, що вже наступне покоління програмістів не буде тим чим зараз є економісти? Це цілком реально до речі.
Коли я була дитиною професія економіста вважалася дуже перспективною. Всі вступали на бухгалтерів, економістів та юристів. Більшість моїх однолітків перевчалася потім на програмістів або не могли знайти роботи. Або знаходили роботу яку дуже важно назвати успішною та високооплачуваною. Навіть якщо ви вгадали з напрямком спеціалізації де гарантія, що дитина залишиться у цій країні, а не поїде в іншу? Ми живемо у глобальному світі мислити категоріями "де народився там і згодився" як мінімум недалекоглядно. Ще одна проблема - неможливість легкої перекваліфіації. Дуже велика частина професій не допускає легкого перенавчання. Неможливо вивчитися на економіста та піти працювати хірургом. Або навіть хіміком. Навчання таким спеціальностям вимагає повного циклу. А у випадку з медиками це навіть закріплено юридично. Важко уникнути інтернатури навіть якщо ви сильно розумний та вправний. В результаті на зміну діяльності можуть піти роки, а конкуренти вашої дитини витратять цей час на вдосконалення у спеціальності. Де гарантія, що таким чином ваша дитина не опиниться на самих нищих сходах професійної придатності і не зможе наздогнати конкурентів?

( Read more... )