Спостережне
May. 26th, 2016 09:19 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
elisapeyronЯ давно помічала, що в мене деякі проблеми зі сприйняттям емоційної інформації, але нещодавно усвідомила наскільки все не так як у людей.
Я не читаю художньої літератури, не дивлюся мелодрам, не можу сприймати інформацію, яка подається через внутрішні переживання персонажів або автора.
І в якийсь момент я це все нормалізувала і вирішила, що лише "кисельні баришні" полюбляють всяке "про любоф", а я просто трохи менш кисельна, нічого такого.
Нещодавно почали читати з чоловіком книжку, науково-популярну, де деякі речі пояснюються на прикладі людей. "Маша любить Костю, а той любить Петю і ось у них починаються якісь відносини...". Чоловік сказав, що йому дуже подобається такий формат подачі інформації, бо це робить текст живішим і легшим для сприйняття.
Я жахнулася. Почали обговорювати і порівнювати наші враження. Виявилося, що ми майже все читаємо та дивимося по-різному.
Я не змогла дивитися "Справжній детектив", бо просто не могла пробитися через чоловічі п..страдання, вибачте. Ну навіщо мені знати, що у одного загинула жона і тому воно п'є, а інше скріпляє свій шлюб ходячі наліво. Це нудно! НУДНО! Я хочу про справу, про вбивство, а не ці соплі. Я не змогла дивитися "Чужеземицю". Блін, ну кому ТАКЕ цікаво?? Замість історичної драми та екшну, якісь страждання тощої тьотки. І це набрало рейтинг вище ніж "Чорні вітрила"?! Я цього НЕ розумію. Мені не цікаві "Лост", "Ходячі мерці", "Штам", "Американці", "Чорний перелік". Бо в центрі теми не виживання, а безкінечні розборки між унилими персонажами, почуття яких я НЕ розумію! Мені все одно хто кого трахне в підсумку. Це НУДНО!
Я не можу дивитися більшість серіалів та фільмів. Бо всі вони або зкатуються до бахатого внутрішнього світу унилих та жалюгідних персонажів, або занадто короткі, щоб розповісти цікаву історію.
Що мені все таки подобається?
Серіали типу "Отче Браун", "Чисто англійське вбивство". Витримують темп, стримано неемоційні, достатньо іронічні.
Серіали типу "9 номер", "Загублена кімната". Бо там розповідається оригінальна історія.
Серіали типу "Поштам", "Холодна лавка усілякої всячини" за атмосферу і гумор.
Серіали "Фарго", "Брекін бед" за темп і екшн.
Серіали "Картковий домік", "Білліарди", "Батьківщина" за історію та цинізм.
Але навіть там забагато відносин між персонажами. Ось візьмемо Гру тронів. Мені цікаво як Серсея завалить Воробейшество але АБСОЛЮТНО не хвилює чи трахне Брієну отой рудий мужик.
І коли ми почали ділитися враженнями з чоловіком я зрозуміла, що все погано. Бо він не якась там баришня. Він програміст, людина стримана та малоемоційна від природи. І він каже, що на роботі йому вистачає алгоритмів та мануалів, тому приємно почитати якусь фантастику або потупити в серіал. В мене все навпаки.
Напевно діти вижимають з мене все людське і емоційне. Тому я просто не можу вникати в проблеми ще якихось людей. Я ледь можу запам'ятати їх імена і сприймаю їх не більше як елементами сюжетної схеми.
Я не читаю художньої літератури, не дивлюся мелодрам, не можу сприймати інформацію, яка подається через внутрішні переживання персонажів або автора.
І в якийсь момент я це все нормалізувала і вирішила, що лише "кисельні баришні" полюбляють всяке "про любоф", а я просто трохи менш кисельна, нічого такого.
Нещодавно почали читати з чоловіком книжку, науково-популярну, де деякі речі пояснюються на прикладі людей. "Маша любить Костю, а той любить Петю і ось у них починаються якісь відносини...". Чоловік сказав, що йому дуже подобається такий формат подачі інформації, бо це робить текст живішим і легшим для сприйняття.
Я жахнулася. Почали обговорювати і порівнювати наші враження. Виявилося, що ми майже все читаємо та дивимося по-різному.
Я не змогла дивитися "Справжній детектив", бо просто не могла пробитися через чоловічі п..страдання, вибачте. Ну навіщо мені знати, що у одного загинула жона і тому воно п'є, а інше скріпляє свій шлюб ходячі наліво. Це нудно! НУДНО! Я хочу про справу, про вбивство, а не ці соплі. Я не змогла дивитися "Чужеземицю". Блін, ну кому ТАКЕ цікаво?? Замість історичної драми та екшну, якісь страждання тощої тьотки. І це набрало рейтинг вище ніж "Чорні вітрила"?! Я цього НЕ розумію. Мені не цікаві "Лост", "Ходячі мерці", "Штам", "Американці", "Чорний перелік". Бо в центрі теми не виживання, а безкінечні розборки між унилими персонажами, почуття яких я НЕ розумію! Мені все одно хто кого трахне в підсумку. Це НУДНО!
Я не можу дивитися більшість серіалів та фільмів. Бо всі вони або зкатуються до бахатого внутрішнього світу унилих та жалюгідних персонажів, або занадто короткі, щоб розповісти цікаву історію.
Що мені все таки подобається?
Серіали типу "Отче Браун", "Чисто англійське вбивство". Витримують темп, стримано неемоційні, достатньо іронічні.
Серіали типу "9 номер", "Загублена кімната". Бо там розповідається оригінальна історія.
Серіали типу "Поштам", "Холодна лавка усілякої всячини" за атмосферу і гумор.
Серіали "Фарго", "Брекін бед" за темп і екшн.
Серіали "Картковий домік", "Білліарди", "Батьківщина" за історію та цинізм.
Але навіть там забагато відносин між персонажами. Ось візьмемо Гру тронів. Мені цікаво як Серсея завалить Воробейшество але АБСОЛЮТНО не хвилює чи трахне Брієну отой рудий мужик.
І коли ми почали ділитися враженнями з чоловіком я зрозуміла, що все погано. Бо він не якась там баришня. Він програміст, людина стримана та малоемоційна від природи. І він каже, що на роботі йому вистачає алгоритмів та мануалів, тому приємно почитати якусь фантастику або потупити в серіал. В мене все навпаки.
Напевно діти вижимають з мене все людське і емоційне. Тому я просто не можу вникати в проблеми ще якихось людей. Я ледь можу запам'ятати їх імена і сприймаю їх не більше як елементами сюжетної схеми.