![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Дракони Флори - 1
Mar. 17th, 2016 05:10 pmЯ написала книжку і прийшов час її презентувати =)
Це невелика фантастична повість, головним героям якої 12 років, але я писала її так, щоб дорослим теж було цікаво читати.
Повість повна мого, дещо специфічного гумору, раджу користуватись гуглом для кращого розуміння деяких моментів (я перевіряла, щоб все легко гуглилося). Але і без цього історія сприймається нормально.
Спочатку повість з'явиться у моєму жж, а згодом її можна буде вільно завантажити в електронному вигляді, і, сподіваюся в аудіоверсії. Буду вдячна за піар та розповсюдження, прошу лише згадувати авторство.
Дякую моїй творчій редакторці Aleksandra Prudnikova та Валерия Безлепкина за професійну допомогу!
Присвячую цю історію моєму коханому Vladimir Alekseyenko
Юля Руденко
Дракони Флори
Ця історія сталася в часи, коли Суспільство ще не колонізувало нову Сонячну систему, а переважна більшість громадян жила у скупченні Ста Світів. Хоча формально у скупченні газового гіганта Зевса містилося сто три супутника, дев’яносто два з яких мали постійні поселення, та дві станції спостереження за гравітаційною активністю Зевса. Решта супутників були непридатні до колонізації.
Наші батьки – молоде людське подружжя Мікеланджело та Станіслав Чани – раптово вирішили повністю змінити наше з Алісою життя.
Та я забігаю наперед... Дозвольте відрекомендуватися: мене звуть Самуїл Чан, проте всі звуть мене просто Сем. Ми з сестрою-близнючкою Алісою та батьками жили у величезному місті Нью-Токіо. Наші батьки – сучасні люди, повні потягу до розваг і насолоди життям. Все дитинство ми провели серед шуму, вогнів і шаленої швидкості міста-мільярдника. Ми не ходили до школи та не знали застарілих обмежень. За наше дванадцятирічне щасливе життя ми ніколи з Алісою не покидали меж міста, тому переїзд на Флору виявився для нас повною несподіванкою.
Флора – невелике поселення з чотирьох куполів, розташованих на однойменному супутнику поблизу Зевса – планети заможних аристократів з традиційним укладом життя та ностальгією за часами великої Колонізації. Його населення не перевищує півмільйона мешканців, враховуючі роботів та дітей. Люди там живуть в двоповерхових будинках, мають газон та їздять вулицями у ретро-електромобілях. Тут ще існують спеціалізовані школи, де люди навчаються окремо від роботів, а слово “технофіл” вважається лайкою.
Що могли робити тут наші батьки? Ми з Алісою зрозуміли їх задум, щойно Мік повідомив нам, що замовив дитину.
Мік був одержимий ідеєю виростити дитину з народження. Ми з’явилися у Міка і Чана (так зазвичай ми називали наших татусів) традиційним способом, тобто підрощеними в інкубаторі дворічними дітлахами. Але Міку цього виявилося замало: він прагнув отримати дитину з нуля. І хоча Чан вважав цю ідею примхою, він захоплювався творчою особистістю Міка. Таким чином ми опинилися в родовому маєтку Чанів, де достатньо тихо та безпечно для того, щоб два ексцентричні багатія поринули у батьківство.
Згодом, однак, з’ясувалося, що це лише початок наших пригод, адже Чан наполіг на тому, щоб ми пішли до школи. Він сказав, що це, буцімто, має допомогти нам у соціалізації, а на всі застереження Міка відповідав, що настав час нам подорослішати та навчитися стояти на своєму. Зрештою Мік погодився, і нам повідомили, що ми будемо вчитися в кращій школі Флори – “Зелені гаї”. Чан сказав, що сам її скінчив та залишився живий. Це, вочевидь, мало нас підбадьорити.
Розділ 1
( Read more... )
Це невелика фантастична повість, головним героям якої 12 років, але я писала її так, щоб дорослим теж було цікаво читати.
Повість повна мого, дещо специфічного гумору, раджу користуватись гуглом для кращого розуміння деяких моментів (я перевіряла, щоб все легко гуглилося). Але і без цього історія сприймається нормально.
Спочатку повість з'явиться у моєму жж, а згодом її можна буде вільно завантажити в електронному вигляді, і, сподіваюся в аудіоверсії. Буду вдячна за піар та розповсюдження, прошу лише згадувати авторство.
Дякую моїй творчій редакторці Aleksandra Prudnikova та Валерия Безлепкина за професійну допомогу!
Присвячую цю історію моєму коханому Vladimir Alekseyenko
Юля Руденко
Дракони Флори
Ця історія сталася в часи, коли Суспільство ще не колонізувало нову Сонячну систему, а переважна більшість громадян жила у скупченні Ста Світів. Хоча формально у скупченні газового гіганта Зевса містилося сто три супутника, дев’яносто два з яких мали постійні поселення, та дві станції спостереження за гравітаційною активністю Зевса. Решта супутників були непридатні до колонізації.
Наші батьки – молоде людське подружжя Мікеланджело та Станіслав Чани – раптово вирішили повністю змінити наше з Алісою життя.
Та я забігаю наперед... Дозвольте відрекомендуватися: мене звуть Самуїл Чан, проте всі звуть мене просто Сем. Ми з сестрою-близнючкою Алісою та батьками жили у величезному місті Нью-Токіо. Наші батьки – сучасні люди, повні потягу до розваг і насолоди життям. Все дитинство ми провели серед шуму, вогнів і шаленої швидкості міста-мільярдника. Ми не ходили до школи та не знали застарілих обмежень. За наше дванадцятирічне щасливе життя ми ніколи з Алісою не покидали меж міста, тому переїзд на Флору виявився для нас повною несподіванкою.
Флора – невелике поселення з чотирьох куполів, розташованих на однойменному супутнику поблизу Зевса – планети заможних аристократів з традиційним укладом життя та ностальгією за часами великої Колонізації. Його населення не перевищує півмільйона мешканців, враховуючі роботів та дітей. Люди там живуть в двоповерхових будинках, мають газон та їздять вулицями у ретро-електромобілях. Тут ще існують спеціалізовані школи, де люди навчаються окремо від роботів, а слово “технофіл” вважається лайкою.
Що могли робити тут наші батьки? Ми з Алісою зрозуміли їх задум, щойно Мік повідомив нам, що замовив дитину.
Мік був одержимий ідеєю виростити дитину з народження. Ми з’явилися у Міка і Чана (так зазвичай ми називали наших татусів) традиційним способом, тобто підрощеними в інкубаторі дворічними дітлахами. Але Міку цього виявилося замало: він прагнув отримати дитину з нуля. І хоча Чан вважав цю ідею примхою, він захоплювався творчою особистістю Міка. Таким чином ми опинилися в родовому маєтку Чанів, де достатньо тихо та безпечно для того, щоб два ексцентричні багатія поринули у батьківство.
Згодом, однак, з’ясувалося, що це лише початок наших пригод, адже Чан наполіг на тому, щоб ми пішли до школи. Він сказав, що це, буцімто, має допомогти нам у соціалізації, а на всі застереження Міка відповідав, що настав час нам подорослішати та навчитися стояти на своєму. Зрештою Мік погодився, і нам повідомили, що ми будемо вчитися в кращій школі Флори – “Зелені гаї”. Чан сказав, що сам її скінчив та залишився живий. Це, вочевидь, мало нас підбадьорити.
Розділ 1
( Read more... )