Бортовой журнал воинствующей домохозяйки

В половинку никто не выиграл =(
Подробности будут потом в лясах шоу, но для игроков говорю сейчас, чтоб не было интриг. Просто слишком мало было участников. Я была уверенна что сыграет минимум 50 человек, но надеялась на 100. Тогда действительно приз пришлось бы разыгрывать среди нескольких победителей. Но сыграло 20 человек и половинка от среднего оказалась 12. Есть, правда, два человека, которые поставили на 13 и я теперь думаю над каким-нибудь поощрительным призом, чтоб не так обидно было.
А 50 евро пристрою на благотворительность, так что моралисты могут расслабиться (были у меня такие в комментах). Жаль, конечно, что я не смогла заинтересовать даже своих друзей из ленты. Делаю вывод, что если 50 еврами не заинтересовала, то рассказами про математику тем более не заинтересую. Ну и ладно. Кому надо сам почитает, а кому нет, то и деньгами не загонишь учиться, ведь так? =)

Трохи вроцлавської осені.



Спитали мене чого це я Польщу розлюбила. Ну, власне, я її ніколи і не любила, я її попросту не знала, от і усе. А чим довше живу і чим більше взнаю тим більше і не люблю. Чому? Тому що її культура суперечить моїм цінностям. Все просто. Це не я змінилася, це оточення не відповідає моїм вимогам. Ганебний закон про аборти, популісти при владі, релігія у світських інститутах, "традиційні" цінності, права риторика, як щось нормальне. Побутова мізогінія та сексизм. Це не те суспільство де хочеш, щоб виросли діти. Так, я тут лише гостя (хоча справедливості заради, я немало плачу у спільний бюджет за право користуватися гостинністю) і тому не маю морального права на осуд. Але я чесна людина, тому не стану на чорне говорити біле, лише тому, що мене запрошено в гості. Якщо мене запросили на каву і гамселять у моїй присутності дитину, я не збираюся мовчати тому що, "тут так прийнято".

Разом з тим, я повністю усвідомлюю, що батьківщини в мене немає. Немає куди повертатися. В Україну де на марш рівності я мусила йти під конвоєм з тисячами поліціантів? Де мої цінності не просто не популярні, а небезпечні. І краще не стане, бо війна лише озлоблює людей. В Україні мої діти ростимуть в гіршому оточенні ніж тут. Тут видають хейтерські спічі у церкві священники, в Україні люди виганяють ромів з домівок і палять будинки. Тобто так, мій чоловік був правий коли сказав, що Польща то є Україна 2.0, біда в тому що мене вже нудить від україн. Я хочу жити в 21 столітті! А навколо темні середні віки. Від цього мені страшно і сумно.

( Read more... )

На сьогодні на сторінку зайшло 600+ користувачів і 200+ скачало книжку. Якщо екстраполювати далі то почнуть її читати 60, а дійдуть до фіналу 20.

Я не скаржусь, чесно. Я вже давно все про інет знаю. Я знаю як вийти в топ, наприклад, бо була там не раз, знаю як швидко набрати 5+ кг френдів.

Але взагалі це про мотивацію. Чоловік просто питає чому б мені не почати хоча би перекладати науч-поп з російської на українську. Бо в ФБ я підписана на десяток сторінок від елементів до антропогінезу і знайти щось такого рівня українською нереально.

Я дивилась перепости Драконів і одна жіночка написала щось типу "ну лааадно, я перепощу, але не погоджуюсь, що українською пишеться мало і взагалі треба писати не "стикнулася", а "зіткнулася", фуфуфу". Так от ДЕ? ДЕ ВСІ ЦІ ЧУДОВІ СТОРІНКИ українською? Де ви їх на біса ховаєте? Бо я теж хочу читати. Я от намагалася знайти і не знаю що роблю не так. Достатньо в ФБ набрати слово наука і - "троицкий вариант", "пост наука", "наука и техника", "наука и жизнь", "наука 2.0", "моя наука", "дети и наука". І це тільки перші результати. Мова браузера в мере українська, в ФБ теж. Що мені зробити, щоб знайти журнали про науку, хімію та техніку українською? Ну так багато ж всього, правда?

Так до чого я? Чоловік каже, заведи сторінку, почни перекладати хоча б російськомовні статті, почни з себе, типу. Але питання - нафіга? Щоби що?
Наприклад, з цих 20 людей, що можливо таки прочитали моїх Драконів, спасибі сказало ну 2+ людини, одна з яких редактор тексту, а рецензію написало 0+. Жодного відгуку трохи змістовнішого ніж LOL.

Але це типово. Скільки відгуків ви написали останнім часом? Є в мене френди які регулярно пишуть - кльова кав'ярня, гарна фірма, файний магазин. Але вони, як правило, самі майють фірми і магазини і на своїй шкурі відчули, що це таке, коли на 9000+ вдоволених клієнтів, що мовчать, ніби написати "дякую за вашу працю" це місіяінпасбл, приходиться 1, якій на весь інтернет верещіть, що йому не достатньо низько вклонилися і недостатньо ретельно вилизали жопу. Клієнт завжди правий? Ну так, але де ці 9000+ вдоволених голосів?

Тому всі наші волонтерські ініциативи накриваються тазом. Бо там лишаються лише люди на зарплаті. Бо на голому ентузіазмі такі речі працюють ЛИШЕ коли є щось сильніше за гроші - визнання, подяки, якісь плюшки від суспільства. А коли на 1000+ тим кому волонтер допоміг і які в кращому разі проциділи "спасибо", приходиться 10+ які ще й обматюкають "да ти живєш на деньги которіе люди нам жертвуют! я буду жаловаться! ти волонтер, а значит должен...". А тепер самі подумайте скільки там залишиться людей які дійсно не копійки не взяли і працюють на ентузіазмі? Отож бо і воно.

Тому я не вірю, що в нас щось хороше буде. Громадське здохло, більшість ініціатив здохло. Виживе лише то, шо на гранди. Бо наші люди краще здохнуть ніж спасибі скажуть. Культура в нас така - все отнять и обосрать!

Доброго ранку! =)

P.S. І так, прошу сприймати це як нав'язливий заклик почати писати схвальні відгуки скрізь де вам було добре. В магазинах, кав'ярнях, лікарнях, держустановах. Давайте, зробіть хоч щось корисне, з вас не убуде! =))

P.S.S. А будь кого хто почне агресивно оборонятися та розводити негатив (його тут ітак досхочу) буду бити тапком!



( Read more... )